Уже зів'яли білі квіти осені,
Уже верба схилилася до сну.
Але по стежці споминів і досі ми
Шукаємо усе свою весну.
Уже птахи курликнули із вирію
І щезнули у сірій далині.
Тоді чому до цього часу вірю я,
Що ти іще зустрінешся мені?
Приспів:
З тобою ми, як дві зорі, -
Високі і тривожні.
Здається, поруч угорі,
А стрітися не можем.
Вечірнім сумом вже стежки застелені,
Та все одно, та тільки все одно,
Щоб не згубилась ти в осінній темені,
На цілу ніч я засвічу вікно.
Знайди його між сотні інших вогників,
Постукай легким дотиком руки.
І притулюся я губами вогкими
До ніжної жаданої щоки.
Приспів.
Already zіv'yali bіlі Kvity osenі ,
Already willow skhililasya to sleep.
Ale on stezhtsі spominіv i dosі E
Shukaєmo truncated its spring.
Already Ptakha kurliknuli іz virіyu
I. scheznuli have sіrіy dalinі .
Todі chomu to tsogo hour vіryu I
Scho іsche zustrіneshsya ti meni ?
Prispіv :
W E thee , yak dvі zori -
Visokі i trivozhnі .
Zdaєtsya , ugorі close by ,
A strіtisya can not .
Vechіrnіm Sumomo vzhe zastelenі stitches ,
That 's all the same , that all Til'ky one
Dwellers not Zguba minute in osіnnіy temenі ,
On tsіlu nich I zasvіchu vіkno .
Znaydi Yogo mіzh sotnі іnshih vognikіv ,
Tapped easy dotikom hands .
I. I PRYTULA lips vogkimi
Until nіzhnoї zhadanoї schoki .
Prispіv .
