Пробач я сьогодні якийсь не такий,
Я збуджений, розбуджений, а може просто злий.
Мені хотілось щб все було не намарно,
Хотіло, хотілось bardzo garno.
Мені здалось, що між нами щось не нормально,
Мені здалось, що між нами щось аномально.
Ти насправді це ілюзія, між нами стіна.
Ти німа, ти німа, ти німа.
Приспів:
Я не можу більше мовчати,
Я не можу більше кричати,
Між нами звукова стіна.
Ти німа, ти німа, ти німа.
Без обличчя сиджу на руїнах,
В тілі тримаю думку одну.
Небо віддай мені крила.
Небо без них я пропаду!
Час ображений не мене,
Час втопить всіх у своїй пустоті.
Нікому вже нічого не треба.
І тільки верева не бояться темноти.
Все що я зміг сказати,
я не можу терпіти, я не можу мовчати.
Я з’їдаю зло, а зло з’їдає мене.
Я не бачу тебе, а ти не бачиш мене.
Приспів:
Я не можу більше мовчати,
Я не можу більше кричати,
Між нами звукова стіна.
Ти німа, ти німа, ти німа.
Прости я сегодня какой-то не такой,
Я возбужден, разбуженный, а может просто злой.
Мне хотелось чтб все было не напрасно,
Хотелось, хотелось bardzo garno.
Мне показалось, что между нами что-то не нормально,
Мне показалось, что между нами что-то аномально.
Ты на самом деле это иллюзия, между нами стена.
Ты немая, ты немая, ты немая.
припев:
Я не могу больше молчать,
Я не могу больше кричать,
Между нами звуковая стена.
Ты немая, ты немая, ты немая.
Без лица сижу на развалинах,
В теле держу мнению друга.
Небо отдай мне крылья.
Небо без них я пропаду!
Время обижен не меня,
Время утопит всех в своей пустоте.
Никому уже ничего не надо.
И только Верево не боятся темноты.
Все что я смог сказать,
я не могу терпеть, я не могу молчать.
Я съедаю зло, а зло съедает меня.
Я не вижу тебя, а ты не видишь меня.
припев:
Я не могу больше молчать,
Я не могу больше кричать,
Между нами звуковая стена.
Ты немая, ты немая, ты немая.
