Не плачуть воїни, застигли…
Бо на руках помер їх брат…
І ангели крилом не встигли
Відвести неминучість втрат.
Осколком зрізані простори
Спинили враз криваву мить,
Закрились очі наче штори,
Хоч бій і далі гуркотить…
За народ, за батьків,
за братів, сестер і синів
Він упав, де трава,
Його слава вічно жива!
За волю неньки України
Загинув Борислава син
І кров краплинами калини
Вкриває степовий полин...
За народ, за батьків,
за братів, сестер і синів
Він упав, де трава,
Його слава вічно жива!
Не плачь воины, замороженные ...
Ибо их брат умер на руках ...
И ангелы не было времени
Удалить неизбежность потерь.
Фрагментные помещения
Спин с кровавым моментом,
Закрытые глаза, как будто шторы,
Хоть битва и дальше ...
Для людей, для родителей,
Для братьев, сестер и сыновей
Он упал, где трава,
Его слава вечно жива!
Для воли Украины Украины
Умер Борислав сын
И капельки крови Калина
Покрытие степного червя ...
Для людей, для родителей,
Для братьев, сестер и сыновей
Он упал, где трава,
Его слава вечно жива!
