Однак, ми всі такі, мов чорно-білі кішки.
З ким-небудь в простирадлах тихо мліли...
Та шепотіли тет-а-тет, у шию, нишком,
Як сильно, по-котячому любили.
Однак, ми робимо усі безглузді речі.
І танемо в обіймах цілковито.
Забувши те, що в зимній холоднечі,
клялися в вірності несамовито.
Однак ми знаємо, що є дорослі діти,
Які напишуть другим ті послання,
Де сказано, що дружба вже пропита,
а кожен другий грається в кохання.
Однако , мы все такие , как черно-белые кошки.
С кем-нибудь в простынях тихо млели ...
И шептали тет- а -тет, в шею , украдкой ,
Как сильно , по-кошачьи любили.
Однако , мы делаем все бессмысленные вещи.
И таем в объятиях полностью .
Забыв , что в зимний стужи ,
клялись в верности неистово .
Однако мы знаем, что есть взрослые дети ,
Которые напишут вторым те послания ,
Где сказано , что дружба уже пропитая ,
а каждый второй играет в любовь.
