Сонце за хмари від вітру
Тікає
Тінь місто накрила, вона нас
Лякає
Десь плаче дитя, що батьків
Загубило
Небіжчик забув вже, коли його
Вбило
Де вогнем горить земля
Там плаче душа твоя й моя
Ллєтся як джерельна кров
Пізно молитись, бо час прийшов
Бо час прийшов...
Метелик плекає відірвану
Руку
Летить на вогонь і гине
Без звуку
Черга за ним посуваєтся
Далі
Лиш оплески чути в глядацькому
Залі
Сусідка темряви світло
Малює
Вона не радіє, вона не
Сумує
Її діями, певно, безглуздість
Керує
Вона є істота, що тут не
Існує
Sun behind the cloud the wind
Escape
Shadow covered the city , it is us
Scares
Somewhere crying child that parents
lost
The deceased are forgotten when it
killed
Where fire burns land
There was crying and my soul is yours
Llyetsya spring as blood
Late pray , because the time has come
For the time has come ...
Butterfly cherishes divorced
Hand
Flying on fire and dies
Silent
Turn him posuvayetsya
Further
Surely applause heard at the concert
Hall
Neighbor darkness light
Draws
She is not happy , it is not
mourneth
Her actions probably absurdity
Controls
It is a creature that is not
Exist
