З ким не стрічайся, постійних зв’язків не бува.
Сумно струмок бурштинову сосну підмива.
І вже багаття, диви, притрусив попілець:
Як не крути, а прийшов, вибачайте, кінець.
ПРИСПIВ: Чічечко моя,
Сонечко соснове!
Де, коли і як
Стрінемося знову?
Крила похнюпив намет (відлітавсь, неборак!).
Крила розправив розлучник коханців літак.
Бачу, рачкує по зрадницьки трап від крила.
От уже, дійсно, що прірва між нами лягла.
ПРИСПIВ.
Не співчувайте мені, не люблю балачок!
Я ще знайду бурштинову сосну й той струмок.
Може, там клаптик вогню ще мигтить край води:
Де ж ти подівся, мовляв, підгрібай-но сюди.
ПРИСПIВ.
No matter who you meet, there are no constant connections.
Sad stream of amber pine washes away.
And already the fire, look, the ashes have shaken:
How not to twist, and came, sorry, the end.
CHORUS: My uncle,
Sun pine!
Where, when and how
Will we meet again?
The tent fluttered its wings (flew away, poor thing!).
The wings of the parting lovers spread the plane.
I see a treacherous ladder crawling from the wing.
It is true that the gap between us has fallen.
CHORUS.
Don't feel sorry for me, I don't like chatting!
I will still find an amber pine and that stream.
Maybe there is a piece of fire still flashing the edge of the water:
Where did you go, they say, dig here.
CHORUS.
