Коли навколо не буде ні душі, мене врятують твої очі,
Коли всі друзі стануть чужі, ти будеш зі мною щоночі.
Коли мене напівживу принесе до тебе дощ шквальний,
Ти розірви цей зв'язок, що для тебе є не актуальний.
Коли я буду захлинатися у власному душевному божевіллі
Ти огорни мене поглядом, ти ж знаєш, я живу як на вугіллі.
Стрічаю вкотре думкою твої шалені очі, марю я небесами,
Сиджу мовчки в душі із дня на день, звертаючись словами.
Ти знаєш, я забула тебе забути тоді, коли я не жила ночами,
Коли цілувала руки твої й знала, що живемо різними полюсами.
Я забула тебе забути останнього літнього дня в пік сонця,
Та не забула стати твоїм безмовним навік охоронцем.
А може просто я забула забути усі слова й почуття, що були,
Що в мені все воскресали, все цвіли - уже й серця мого сягли?.
А може ти, а може я, просто загубили ключі від раю добра,
Або ж просто моя душа знову себе саму спалити забула дотла?.
А знаєш, я просто забула тебе забути...
When there will be no soul, I will save your eyes,
When all the friends become strangers, you will be with me every night.
When I bring to you a state of squally rain,
You Break this relationship that you are no longer relevant.
When I sob in his emotional frenzy
You would sweep me look, you know, as I live on coal.
Strichayu again thought your crazy eyes, I rave heaven
I sit silently in the soul from day to day, speaking words.
You know, I forgot you forget when I did not live at night,
When kiss your hands and know that we live in different poles.
I forgot you forget the last day in the peak summer sun,
And forgot become your forever silent bodyguard.
Maybe I just forgot to forget all the words and feelings that were,
What I do voskresaly, everything bloomed - and already my heart have reached about ?.
Maybe you, maybe I just lost the keys to paradise good
Or just my very soul itself again forgot to burn to the ground ?.
You know, I just forgot you forget ...
