озера моїх думок набрали повні води
і відзеркалюють контури твоєї вродии
а вище - тільки небо після двох дощів
як дивно те. що в тебе вистчає слів
після двох дощів
тобі відрили очі і сказали "Вільний!
ти бачиш те, що хочеш
тож дивись спокійно"
пройшло не так багато тільки два дощі
так скоро відлітати а ти все мовчиш
вже й перестало
вже й думки стали чистими
ми все забрали
лишились тільки ми
дерева твоїх думок
насиченії крони
все шепчуть нам про довзоли і заборони
як хоеш - слухай, як не хочеш - прощавай
слова забуті по поличками розкладай
і поки зорі блідно світять нам у небі
то ми на ніч розчинмось у цій потребі
а коли сонце зійде стане нам світліш
якщо є що сказати то давай скоріш
озера моих мыслей набрали полные воды
и отражают контуры твоей вродиы
а выше - только небо после двух дождей
Как ни странно это. что у тебя вистчае слов
после двух дождей
тебе отрыли глаза и сказали "Свободен!
ты видишь то, что хочешь
поэтому смотри спокойно "
прошло не так много только два дожди
так скоро улетать а ты все молчишь
уже и перестало
уже и мысли стали чистыми
мы все забрали
остались только мы
дерева твоих мыслей
насичении кроны
все шепчут нам о довзолы и запреты
как хоеш - слушай, не хочешь - прощай
слова забыты по полочками раскладывай
и пока звезды бледно светят нам в небе
то на ночь розчинмось в этой потребности
а когда солнце взойдет станет нам светлее
если есть что сказать давай скорее
