Безсила, як хмара після грози...
Живою тінню проходжу повз стіни.
Занадто різко хитнулися терези -
І я не встигла нічого вдіяти.
Холодна кава сумує за поцілунками,
Залишена на столі, бо занадто п"янка...
Душа повертається, дзвонячи обладунками -
Не врятували, бо сталь - занадто м"яка.
Ледь живою верталась з бою... -
Час об мене зломив свій меч!
Після буденної марноти більш не хотілось болю,
Що терпким світлом блискавки пронизував ніч.
Я вижила після стріл, змочених ув отруту, -
Спасибі вітру, що допоміг!
І світла безпам"ять розуму,
Що мужньо за себе поліг!..
Три з половиною чашки вечора,
Дві жмені зірок перед сном...
Я могла б не надати значення,
Та в сни мої ти приходиш знов!..
28.07.11 00.27
Powerless as a cloud after a thunderstorm ...
I walk past the walls in a living shadow.
The scales swayed too sharply -
And I did not have time to do anything.
Cold coffee misses kisses,
Left on the table because it's too drunk ...
The soul returns, ringing with armor -
They did not save, because the steel is too soft.
Barely alive, she was returning from battle ... -
Time has broken its sword against me!
After everyday futility, I no longer wanted pain,
That acrid lightning pierced the night.
I survived the arrows soaked in poison, -
Thanks to the wind for helping!
And the light of the mindless,
What a courageous lie for himself! ..
Three and a half cups in the evening,
Two handfuls of stars before bed ...
I might not care,
But in my dreams you come again! ..
28.07.11 00.27
