Текст песни Алла Кудлай - Актриса

Її всі називали,
Її всі називали,
Її всі називали
Актрисою століть.
Тепер цариця залів,
Тепер цариця залів,
Тепер цариця залів
На вулиці стоїть,
Стоїть на розі вулиць,
Стоїть на розі вулиць,
Стоїть на розі вулиць
В потертому манто.
Овації забулись,
Овації забулись,
Овації забулись.
Тепер вона – ніхто.
Та все одно
Їй сниться слава,
І тріумфальний бенефіс,
І скандують «Браво! Браво! Браво!»
Глядачі, зворушені до сліз.
Колись були їй вдячні,
Колись були їй вдячні,
Колись були їй вдячні
І злодій, і король.
Сумна напівжебрачка,
Сумна напівжебрачка,
Сумна напівжебрачка –
Її остання роль.
Скінчилася епоха,
Скінчилася епоха,
Скінчилася епоха,
Настав байдужий день.
Талант завжди від Бога,
Талант завжди від Бога,
Талант завжди від Бога,
А горе – від людей.
Та все одно
Їй сниться слава,
І тріумфальний бенефіс,
І скандують «Браво! Браво! Браво!»
Глядачі, зворушені до сліз.
Стоїть стара актриса,
Стоїть стара актриса,
Стоїть стара актриса
В короні забуття.
Тумани мов куліси,
Тумани мов куліси,
Тумани мов куліси
Химерного життя.
В її гримерній тихо,
В її гримерній тихо,
В її гримерній тихо,
На сцені – ніч, пітьма.
І кажуть їй: «Ваш вихід!»
Шепочуть їй: «Ваш вихід!»
І їй кричать: «Ваш вихід!» –
А виходу – нема!
Та все одно
Їй сниться слава,
І тріумфальний бенефіс,
І скандують «Браво! Браво! Браво!»
Глядачі, зворушені до сліз.
1997 Ю.Рибчинський

Everyone called her,
Everyone called her,
Everyone called her
An actress of the centuries.
Now the queen of the halls,
Now the queen of the halls,
Now the queen of the halls
On the street stands,
Standing on the corner of the streets,
Standing on the corner of the streets,
Standing on the corner of the streets
In a shabby coat.
The applause was forgotten,
The applause was forgotten,
The applause was forgotten.
Now she is nobody.
But all the same
She dreams of glory,
And a triumphant benefit,
And they chant “Bravo! Bravo! Bravo!"
Spectators moved to tears.
We used to be grateful to her,
We used to be grateful to her,
They used to be grateful to her
Both the thief and the king.
Sad half-beggar,
Sad half-beggar,
Sad half-beggar -
Her last role.
The era is over,
The era is over,
The era is over,
An indifferent day has come.
Talent is always from God,
Talent is always from God,
Talent is always from God,
And grief - from people.
But all the same
She dreams of glory,
And a triumphant benefit,
And they chant “Bravo! Bravo! Bravo!"
Spectators moved to tears.
There is an old actress,
There is an old actress,
There is an old actress
In the crown of oblivion.
Fogs like backstage,
Fogs like backstage,
Fogs like backstage
Whimsical life.
In her dressing room quietly,
In her dressing room quietly,
In her dressing room quietly,
On the stage - night, darkness.
And they tell her: "Your way out!"
They whisper to her: "Your way out!"
And they shout at her: "Your way out!" -
And there is no way out!
But all the same
She dreams of glory,
And a triumphant benefit,
And they chant “Bravo! Bravo! Bravo!"
Spectators moved to tears.
1997 Yu. Rybchynsky