Вона прокинеться до ранку, чи може й зовсім не засне,
Привітне сонце крізь фіранку в її обличчя зазирне.
Нехитрі ранішні турботи і кава чорна та гірка
І мов на крилах – на роботу летить стурбована така.
П-В:
Красива жінка незаміжня, стоїть задумавшись в метро,
В її очах печаль торішня, а на вустах журби тавро.
Красива жінка незаміжня очей до вас не підійма,
Вона ще може бути ніжна, але в душі зима.
Чи доля так пожартувала, чи щось не склалось у житті…
До неї сватались чимало, та все не ті, та все не ті.
І вже шепочуться сусіди з недобрим виразом облич,
Що в інших вже дорослі діти, а ця гуляє день та ніч.
П-В: …
А їй би просто посміхнутись, журбою кинувши до ніг,
І несподівано проснутись в обіймах ніжних і міцних.
І на роботу не летіти, а вийти з ним, коханим, вдвох.
І хай собі плетуть сусіди: суддя їм Бог, суддя їм Бог…
П-В: …
It wakes up the morning, or maybe not asleep,
Privetnoe sun through curtain Look at her face.
Some simple care and morning coffee and black hill
And as the wings - to work such flying is concerned.
II-A:
Beautiful woman unmarried zadumavshys standing in the subway,
Sadness in her eyes last year, and on the lips of sorrow brand.
Beautiful woman Single Eye Lift not up to you,
It may still be soft, but at heart winter.
Does fate joked as if something did not happen in life ...
It svatalys lot, and everything wrong, and yet not the same.
And whispering neighbors with bad facial expression,
What other kids are grown, and this walking day and night.
P-B ...
And she would just smile, sorrow throwing down,
I suddenly woke up in the arms of delicate and strong.
And the work does not fly, but get out of it, loved, together.
And let them weave neighbors: God judge them, judge them, God ...
P-B ...
