За обрій котяться тумани
Летять додому журавлі
І я вертаюся до мами
Вона найкраща на землі
Біжать стежки до неї с поля
Калина дивиться в вікно
У неї хрестиками доля
Лягла на біле полотно
Рушники у мами вишиті хрещато,
Щоб вертались діти до рідної хати,
Щоб в людей збувались давні сподівання
Щоб цвіли у серці спогади кохання.
Багато їздила по світі
Доріг багато я пройшла
А стільки хрестиків у цвіті
Як мама шила не знайшла.
На рушниках одвічні чари
Людської долі таїна
до них вертають яничари
І гріх прощається синам
Рушники у мами вишиті хрещато,
Щоб вертались діти до рідної хати,
Щоб в людей збувались давні сподівання
Щоб цвіли у серці спогади кохання.
По горизонту тумана
Летать домой краны
И я возвращаюсь к маме
Она лучшая на земле
Пробежать тропы к ней с полями
Калина смотрит на окно
У нее есть кресты судьбы
Наложил на белый холст
Полотенца в маме вышитые крещены,
Вернуть детей в свои дома,
Сделать долгую надежду у людей
Расцветать в сердце любви воспоминаний.
Многие путешествовали в мире
Дороги много я проходил
И так много крестов в цвету
Как мама Ширы не нашел.
На полотенцах вечных чар
Человеческая судьба Таина
Яничарс возвращается к ним
И грех прощает сыновья
Полотенца в маме вышитые крещены,
Вернуть детей в свои дома,
Сделать долгую надежду у людей
Расцветать в сердце любви воспоминаний.
