Чом так рано на долини сивий падає туман?
Чом червону горобину біля стежки обійма?
Чом з роси біліють трави? Та у мене є отвіт,
Бо з туманом, як із братом, не один десяток літ.
Приспів:
Не журюсь, не тужу, не печалюся, не плачу,
Поділюсь, розкажу, переборами позначу
Ту дорогу, що давно із туманами у змові,
Від душі – до душі, від любові – до любові. (весь куплет – 2)
На гривастих білих конях хлопці мимо та в туман,
Щось в останньому знайоме, а від першого луна.
І така знайома пісня і такі прості слова,
Що моєму серцю тісно, що душа моя співа.
Приспів
Пролягла доріженька та й через село,
Їхали козаки – було весело... (2 рядки – 2)
Приспів (2)
Chom so early in the valley sivy padaє fog?
Chom Chervona Rowan bilja obіyma stitches ?
Chom s Roshi bіlіyut grass ? That in mene є otvіt ,
Bo s mist, yak іz brother than a dozen lіt .
Prispіv :
Not zhuryus not tuzhu not sad, do not cry,
Podіlyus , Rozkazhy brute poznachu
That way , scho long іz mists have zmovі ,
Od dushі - to dushі , od ljubovi - to ljubovi . ( the whole verse - 2)
Maned horses on bіlih hloptsі past that in fog
Schos in ostannomu znayome and Perche od moon .
I. Taka znayoma pisnja i takі prostі words
Scho moєmu sericite tіsno scho spіva my soul .
Prispіv
Prolyagla dorіzhenka ta th through the village ,
Їhali Cossacks - Bulo fun ... (2 rows - 2)
Prispіv (2 )
