Любов у нас була така красива,
Якою в світі є лише любов.
Її я щиро в господа просила,
І він почув - і в серце ти прийшов.
Але від щастя ліків ще немає,
Коли сказали: "Іншу полюбив".
Повірила. Чому? - Сама не знаю,
А ти мій гнів тоді не остудив.
Приспів:
Болять слова, кричать слова - а я німа,
Тебе на світі цьому більше вже нема.
Тепер даремні мої сльози і слова,
Моя любов тепер - невтішена вдова.
Чому так пізно розумнішаємо ми?
Коли вже туга б'ється чорними крильми,
І як навчитися знов вірити й любить,
Щодня з тобою і щoдня без тебе жить.
І знов приходить мій самотній вечір,
Настояний на гіркоті розлук
І ти вже не кладеш мені на плечі
Чарівну шаль своїх небесних рук.
Тебе і досі, милий, я кохаю,
З тобою в парі до зірок лечу,
Тобі, як богу, я молюсь і каюсь,
І тихо плачу, щоб ніхто не чув.
Приспів. (2)
Любовь у нас была такая красивая,
Какой в мире есть только любовь.
Ее я искренне в господа просила,
И он услышал - и в сердце ты пришел.
Но от счастья лекарств еще нет,
Когда сказали: "Другую полюбил".
Поверила. Почему? - Сама не знаю,
А ты мой гнев тогда не остудил.
припев:
Болят слова, кричат слова - а я немая,
Тебя на свете этом более уже нет.
Теперь бесполезны мои слезы и слова,
Моя любовь теперь - невтишена вдова.
Почему так поздно умнеем мы?
Когда тоска бьется черными крыльями,
И как научиться вновь верить и любит,
Ежедневно с тобой и щoдня без тебя жить.
И снова приходит мой одинокий вечер,
Настоянный на горечи разлук
И ты уже не кладешь мне на плечи
Волшебную шаль своих небесных рук.
Тебя до сих пор, милый, я люблю,
С тобой в паре к звездам лечу,
Тебе, как богу, я молюсь и каюсь,
И тихо плача, чтобы никто не слышал.
Припев. (2)
