ewige wiederkunft.
інколи день затягується, ніби пасок на шиї,
крутяться сни над маківкою воронячим німбом,
обертаючись до сонця спиною,
я бачу – наші тіла вже не відкидають тіней
спогадів..
час гортає нас від скоринки і до скоринки,
якщо є куди повертати, то треба вернутись,
ми долаємо ці обважнілі від пороху весни пішки,
зраненими стопами асфальт цілуючи..
залишай по собі гіркий смак березневих обіймів,
сніги вже зійшли, та серця не розквітли,
я шукаю для твого імені досконало пасуючу риму,
не знаючи твого імені..
ewige wiederkunft.
when the day is delayed, like a belt around his neck,
spin dreams of feet Crow halo ,
turning his back to the sun ,
I see - our bodies do not cast shadows
memories ..
Turns us from time to brown the crust ,
if there is where to turn, we must return,
we overcome these dust on his heavy spring foot
wounded feet kissing the asphalt ..
left a bitter taste in March embrace,
snow is already gone, and the heart does not bloom ,
I'm looking for your name pasuyuchu perfect rhyme,
not knowing your name ..
