Так несподівано, так романтично
Музика знову мені награє
Про веселкове казково-магічне,
Про незабутнє дитинство моє.
Білий туман яблуневого саду,
Радісний світ весняної краси,
В тихім саду солов'їні рулади
І найдорожчі батьків голоси.
Більшого щастя не варто й шукати,
Сонячний промінь застиг на щоці,
Ліва долоня в долоні у тата,
Права долоня у мами в руці.
Юності час божевільно-шалений,
Час відкритів і найперших невдач.
Тато казав: "Ти ще, доню зелена!"
Мама просила: "дитинко, не плач."
Я ображалась, тікаючи з дому,
Їхні поради я чуть не мігла,
Та проминало усе, і потому
Я поверталась додому одна.
Всі ми з роками стаємо мудріші,
Згадуєм часто дитинство своє
І у нічній зачарованій тиші
Пам'ять забути про них не дає.
Все проминає, і осінь, і літо,
Тільки одне нам дано на віки -
Всі ми на білому світі ще діти,
Доки живі наші сиві батьки!..
So unexpected, so romantic
Music rewards me
About rainbow fairy-magic,
About my unforgettable childhood.
The white fog of the apple orchard,
The joyous world of spring beauty,
In the quiet garden of the nightingale roulade
And the most expensive parents voice.
You should not seek more happiness,
The sun beam is frozen on his cheek,
Dad's left palm,
Right palm in mom's hand.
When you are young, you are crazy-crazy
Time is open and the first failures.
Daddy said, "You will, green daughter!"
Mom asked, "baby, don't cry."
I got offended by running away from home
Their advice I almost could not,
But everything passed, and then
I came home alone.
We all get wiser over the years,
We often remember our childhood
And in a night of enchanted silence
Memory does not give them forget.
Everything passes, both autumn and summer,
Only one has been given to us for ages -
We are all still children in the white world,
As long as our gray parents live! ..
