Ми з тобою давно ще на фронті
В боях подружились.
Сухарі і патрони в окопах
Ділили не раз.
В клекотаннях так наливались
Відвагою жили,
Був для, як знамено,
Був для, як знамено,
Вітчизни священний наказ!
А роки, як розсідлані коні,
В тумані червонім летять,
Летять, летять...
Скільки нас із доріг
Не вернулось до отчого дому,
Як затихла весною у світі
Вогненна гроза,
А синів матері виглядають
У горі німому,
Крає серце пекуча,
Крає серце пекуча,
Як рана ще й досі сльоза...
Сплять солдати в степах
Під волошковим небом Європи,
А розквітлому щастю
Здається, немає кінця.
Біля Волги й Дніпра
Заросли пшеницями окопи,
Тільки в шрамах солдатських,
Тільки в шрамах солдатських
Лишилася наша печаль...
А роки, як розсідлані коні, |
В тумані червонім летять, |
Летять, летять...
Мы с тобой долго на передней части
Они стали друзьями в битвах.
Крекеры и патроны в траншеях
Разделяется более одного раза.
В фырканье так налило
Мужество жила,
Был за баннер,
Был за баннер,
Отечественная страна - священный орден!
И годы, как разбросанные лошади,
В туманном красном полете,
Летать, летать ...
Сколько из нас с дорог
Не вернулся в дом отца,
Когда весна утихла в мире
Огненная гроза,
И сыновья матери выглядят
В жевательной резине безмолвного,
Кразы сердце горящего,
Кразы сердце горящего,
Как рана все еще слеза ...
Спящие солдаты в степи
Под пробежденным небом Европы,
И расцветающее счастье
Кажется, нет конца.
Возле Волги и Днепер
Заросший пшеничными траншеями,
Только в шрамах солдат,
Только в шрамах солдат
Наша печаль осталась ...
И годы, как разбросанные лошади,
В туманной красной мухе, |
Летать, летать ...
