Од любові од великої,
Що коханий розтоптав,
Стала дівчина осикою
Між глибоких синіх трав.
I
Не зойкнула, не скрикнула,
Як рубали в полинах.
Майстер думав – робить скрипку він.
Він їй груди розтинав.
Приспів:
Ти не скрипка – ти доля,
Сльози струн золоті.
Ти не скрипка, ти – воля,
Ти єдина в житті.
II
І звідтоді неприкаяна,
Од села і до села,
Скрипка, пам’яттю покарана,
По весіллях мед пила.
І, бувало, упивалася,
Відкривала всім журбу.
І літала – виривалася
Наче відьма у гробу.
Приспів
III
А у полі запівнічному,
Наодинці, в тишині
Скрипалеві диво-дівчина
Танцювала на струні.
Він зорею, кажуть, мічений,
Мов Господь – жебрак, на жаль...
Ой, зі скрипкою повінчаний
Жив довіку той скрипаль...
Ти не скрипка – ти доля,
Ти єдина в житті.
From love to great,
What the beloved trampled,
The girl became an aspen
Between deep blue grasses.
I
Didn't howl, didn't scream,
How to chop in wormwood.
The master thought - he makes a violin.
He cut her breast.
Chorus:
You are not a violin - you are a share,
Tears of golden strings.
You are not a violin, you are a will,
You are the only one in life.
II
And since then restless,
From village to village,
Violin punished by memory,
She drank honey at weddings.
And sometimes reveling,
She opened sorrow to everyone.
And flew - broke out
Like a witch in a grave.
Chorus
III
And in the north field,
Alone, in silence
Violinist miracle girl
She danced on a string.
He is a star, they say, labeled,
As God is a beggar, unfortunately ...
Oh, married to a violin
That violinist lived forever ...
You are not a violin - you are a share,
You are the only one in life.
