Текст песни Андрій Ензельт - Життя летить словами-зграями

Життя летить словами-зграями,
Маленьке таке, сильне життя.
Ми кару самі обираємо,
Щоб від неї тікати щодня.

Наближається тихо, шепоче,
Найніжніші ласкаві слова,
Аби ми, вкотре, охоче,
Затикали, з нещастя -- не зла.

А життя завжди пробачає,
Як наївне дитя -- всі образи,
І нас мерщій пригортає,
Доки ми відчуває відразу.

І його б руками схопити,
Заховати за пазуху хвацько,
Раптом щось починає тримати,
Чи з'являтися зовсім зненацька.

І ось, аж присмертні бідне,
Посміхається кляте привітно,
Світ увесь лишень блідне,
Та того ніяк не помітно.

А життя, воно не здається,
Ніби ти, у небесній подобі,
І часу не зостається,
Тавро або ні на лобі.

І завершить пора той політ,
За життя, за своє, за рідне,
А ти обертаєшся знову,
А світ навкруги лишень блідне.
Андрій Ензельт

Life flies in flocks,
Such a small, strong life.
We choose the punishment ourselves,
To run away from her every day.

Approaching quietly, whispering,
The most tender kind words,
Abbey, once again, willingly,
Shut up, unfortunately - not evil.

And life always forgives,
Like a naive child - all the images,
And the dead man hugs us,
While we feel right away.

And he would grab his hands,
Hide behind the bosom dashingly,
Suddenly something starts to hold,
Or appear completely unexpected.

And, behold, the poor are dead,
Smiles cursed amiably,
The whole world is just pale,
But that is not noticeable.

And life, it doesn't seem
As if you, in the likeness of heaven,
And there is no time left,
Brand or not on the forehead.

And it's time to end that flight,
For life, for one's own, for one's family,
And you turn around again,
And the world around is just pale.
Andrew Enzelt