Текст песни Андрій Косян - Рокова Жінка

«Рокова жінка»

Ми познайомились з тобою, коли я був у Львові.
Взагалі в моєму житті тоді були чілаутні дні.
Ти мимо пройшла. В тебе була оксамитова сукня,
А я все дивився на тебе з кав’ярні з вікна.
Швидко з місця мене підірвало і я забув про свою каву.
Наздогнав, піймав за руку, запросив у «Цукерню»,
Там з тобою говорили десь зо дві години,
Розповідав щось про свою сестру, ти - про маленьку родину.
Вже не пам’ятаю, як, але це вже була саме твоя квартира.
Ліжко. Пристрасть кипіла. Повністю твій, а ти моя.
Ранок. Тебе немає. На поличці біля ліжка лежали квитки до київського вокзалу.
Залишив візитівку. Поїхав о шостій. Поїзд 246 московський.
Люксове купе. В ньому мужик і пакет.
З нього він дістав коньяк (той був, як мед).
Мене ніхто не зустрів, як завжди.
Прийшов на стоянку, дістав від Бехи ключі.
Поки їхав, стрілку поклав. Все ж таки екстремал. І не тільки в їзді.
Почались трудові будні, робота…
Від тебе ні слова. Телефон все мовчить.
Пройшов тиждень. Нарешті телефон задзвонив у руці.
Підняв трубку. Там слова, що ти завагітніла…
«Давай гроші на аборт».
Мені ці слова прозвучали, наче собаці апорт.
Тут мрієш про весілля.
Вже пити не хочеш. А вона аборт тобі на застілля.
Швидко на машині у Львів.
Ледь не розбився. В голові лиш дитина.
Приїхав. А ти вже вбила Боже створіння.
І тим же вбила мене…
Якби я знав, що ти тоді солодка і приємна, як кориця, на смак;
зачарована, як жаданівська паприка, будеш така рокова…
Жінка – заручниця пристрасті та інтиму…
Все. Мене немає.
Я почав жити з нуля: нова робота, нова країна.
А тобі залишився привид: те ненароджене вбите дитя.
Згадка про мене - поранена душа та самотність на все життя.
Яка суть і мораль?
Вбиваєш дитя, а потім весь шлях несеш клеймо вбивці.
самотня й не потрібна, в першу чергу для самої себе…

Автор: Андрій Косян
08-09.05.2013р.

«Роковая женщина»

Мы познакомились с тобой, когда я был во Львове.
Вообще в моей жизни тогда были чилаутни дня.
Ты мимо прошла. У тебя была бархатное платье,
А я все смотрел на тебя из кафе из окна.
Быстро с места меня подорвало и я забыл о своей кофе.
Догнал, поймал за руку, пригласил в «Цукерню»,
Там с тобой говорили где-то 2:00,
Рассказывал что-то о своей сестре, ты - о маленькой семье.
Уже не помню, как, но это уже была именно твоя квартира.
Кровать. Страсть кипела. Полностью твой, а ты моя.
Утро. Тебя нет. На полочке возле кровати лежали билеты в киевского вокзала.
Оставил визитку. Поехал в шесть. Поезд 246 московский.
Люксовое купе. В нем мужик и пакет.
Из него он получил коньяк (тот был, как мед).
Меня никто не встретил, как обычно.
Пришел на стоянку, получил от Бехи ключи.
Пока ехал, стрелку положил. Все же экстремал. И не только в езде.
Начались трудовые будни, работа ...
От тебя ни слова. Телефон все молчит.
Прошла неделя. Наконец телефон зазвонил в руке.
Поднял трубку. Там слова, что ты забеременела ...
«Давай деньги на аборт».
Мне эти слова прозвучали, как собаке апорт.
Здесь мечтаешь о свадьбе.
Уже пить не хочешь. А она аборт тебе застолья.
Быстро на машине во Львов.
Чуть не разбился. В голове лишь ребенок.
Приехал. А ты убила Божье создание.
И тем же убила меня ...
Если бы я знал, что ты тогда сладкая и приятная, как корица, на вкус
очарована, как Жадановский паприка, будешь такая роковая ...
Женщина - заложница страсти и интима ...
Все. Меня нет.
Я начал жить с нуля: новая работа, новая страна.
А тебе остался призрак: то нерожденный убитое дитя.
Упоминание обо мне - ранена душа и одиночество на всю жизнь.
Какова суть и мораль?
Убиваешь ребенка, а потом весь путь несешь клеймо убийцы.
одинокая и не нужна, в первую очередь для самой себя ...

Автор: Андрей Косян
08-09.05.2013р.