Текст песни Андрій Любка - Ленін

Ленін – слово, від якого мене рве на шматки,
Ленін – це краще за екстезі, Ленін, який
Написав більше томів, ніж я встиг прочитати за своє життя.
Отже, Ленін – одне тільки слово, а ми вже, як буря, готові,
Ленін в димі революцій стоїть несхитно, як моя ранкова ерекція,
Ленін – покровитель мого народу і всього прогресивного суспільства,
Владімір Ульянов, який мені сниться в контексті колумбійських революціонерів
І бронепоїзда, в його честь я буду називати своїх дітей і вулиці,
В ім’я якого я буду відмолювати гріхи, я буду носити квіти до його пам’ятника.
Я сплю і бачу: мої старші колеги по перу у грозові ночі пишуть романи про Леніна,
Вінки сонетів про нього, філософські трактати про його ідеологію.
О Леніне, який жах, я сплю і бачу: двадцять років тому мій декан грудьми відстоює ідеали
Комсомолу, тобто він дістає кулаком у груди, чому так слабо, кричить Ленін,
Ударимо міцним кулаком більшовизму по всіх деканах, кричить наш Пророк, і
Його крик тоне в небі над хлібозаводами, чому так слабо, кричить Пророк, і
Його крик тоне в домнах, які виплавляють чавун для союзних республік - Китаю і Куби,
Чому так слабо, кричить Пророк, і його крик тоне в моїй голові.
Я дійсно не розумію, чому так слабо і чому лише в груди били комсомольців, які
Споганили Твою безсмертну ідею, чому вони досі живі, куди дивляться революційні трійки?
Про Твоє життя, Леніне, я напишу Новий Завіт, або, як мінімум,
Напишу пост у своєму ЖЖ, Леніне, я готовий померти від твого доторку, погляду, запаху.

Ну ось, і я також написав вірш про Леніна, але де ж мої премії, де
Моя слава, чому моїх віршів немає у шкільних хрестоматіях?
Шкільні хрестоматії й без мене хрінові, думаю я.
Я повертаюся до стіни й намагаюся заснути:
Жодних премій, слави, жодних моїх віршів у й без того хрінових
Шкільних хрестоматіях.

Ленин - слово, от которого меня рвет на куски,
Ленин - это лучше экстази, Ленин,
Написал больше томов, чем я успел прочитать за свою жизнь.
Итак, Ленин - одно только слово, а мы уже, как буря, готовы,
Ленин в дыме революций стоит непоколебимо, как моя утренняя эрекция,
Ленин - покровитель моего народа и всего прогрессивного общества,
Владимир Ульянов, который мне снится в контексте колумбийских революционеров
И бронепоезда, в его честь я буду называть своих детей и улицы,
Во имя которого я буду отмаливать грехи, я буду носить цветы к его памятнику.
Я сплю и вижу: мои старшие коллеги по перу в грозовые ночи пишут романы о Ленине,
Венки сонетов о нем, философские трактаты о его идеологию.
В Ленино, какой ужас, я сплю и вижу: двадцать лет назад мой декан грудью отстаивает идеалы
Комсомола, то есть он получает кулаком в грудь, почему так слабо, кричит Ленин,
Ударим крепким кулаком большевизма по всем деканам, кричит наш Пророк, и
Его крик тонет в небе над хлебозаводами, почему так слабо, кричит пророк и
Его крик тонет в домнах, которые выплавляют чугун для союзных республик - Китая и Кубы,
Почему так слабо, кричит пророк и его крик тонет в моей голове.
Я действительно не понимаю, почему так слабо и почему только в грудь били комсомольцев,
Испоганили Твою бессмертную идею, почему они до сих пор живы, куда смотрят революционные тройки?
О Твоя жизнь, Ленино, я напишу Новый Завет, или, как минимум,
Напишу пост в своем ЖЖ, Ленино, я готов умереть от твоего прикосновения, взгляда, запаха.

Ну вот, и я также написал стихотворение о Ленине, но где же мои премии, где
Моя слава, почему моих стихов нет у школьных хрестоматиях?
Школьные хрестоматии и без меня хреновые, думаю я.
Я возвращаюсь к стене и пытаюсь заснуть:
Никаких премий, славы, никаких моих стихов в и без того хреновых
Школьных хрестоматиях.