Текст песни Андрій Любка - Найпрекрасніше

Я їздив містами, ходив музеями,
Блукав горами,
Дивився як сходить і заходить сонце,
Бачив чудеса природи,
Дивувався з картин,
Зупинявся перед скульптурами,
Підводив очі і розглядав небо, хмари,
Не міг відвести очей від океану,
Але найпрекрасніше, що я бачив в житті –
Дві наші зубні щітки, які стояли разом
У ванній готелю якогось міста,
В якому ми вперше разом прокинулися.

Розпечене і прозоре повітря літа,
Твоя засмагла шкіра і гарячий вітер,
Річка, вода в якій була теплішою
За наше дихання.
Вночі було чутно тільки дзижчання
Комарів і твої стогони, одразу
По тому спалахував вогник цигарки
І тиха розмова.
Телефони розрядилися на другий день,
Ми залишилися одні з деревами і,
Як виявилося, мишами, котрі
Вночі прогризли мій наплічник і з’їли
Всі харчі: залишки хліба, гречку,
Пачку чіпсів, крекери, шматок сиру.
Залишили тільки пачку сигарет.
Добре, що миші не курять.
Я ловив рибу, а ти збирала квіти,
Носила білі спідниці, сережки й намисто
З бурштином, наспівувала якісь мелодії,
Казала: дивно, що Вівальді написав «Пори року»,
А коли я питав чому, відповідала: не знаю,
Просто дивно, хіба не так?
Так, ти дивна.
І коли заходило сонце, ми дивилося як незграбно
Воно плутається у верхів’ях дерев.
А коли літо згасло, ми роз’їхалися і
більше ніколи не бачилися.

Але найпрекрасніше, що я бачив в житті –
Дві наші зубні щітки, які стояли разом
У ванній готелю якогось міста,
В якому ми вперше разом прокинулися.

Я ездил по городам, ходил по музеям,
Бродил по горам,
Смотрел как восходит и заходит солнце,
Видел чудеса природы,
Удивлялся картин,
Останавливался перед скульптурами,
Подводил глаза и рассматривал небо, облака,
Не мог отвести глаз от океана,
Но самое прекрасное, что я видел в жизни -
Две наши зубные щетки, которые стояли вместе
В ванной отеля какого города,
В котором мы впервые вместе проснулись.

Раскаленное и прозрачный воздух лета,
Твоя загорелая кожа и горячий ветер,
Река, вода в которой была теплее
За наше дыхание.
Ночью было слышно только жужжание
Комаров и твои стоны, сразу
Потом загорался огонек сигареты
И тихий разговор.
Телефоны разрядились на второй день,
Мы остались одни с деревьями и,
Как оказалось, мышами, которые
Ночью прогрызли мой рюкзак и съели
Все продукты: остатки хлеба, гречку,
Пачку чипсов, крекеры, кусок сыра.
Оставили только пачку сигарет.
Хорошо, что мыши не курят.
Я ловил рыбу, а ты собирала цветы,
Носила белые юбки, серьги и ожерелье
С янтарем, напевала какие-то мелодии,
Говорила: странно, что Вивальди написал «Времена года»,
А когда я спрашивал почему, отвечала: не знаю,
Просто удивительно, не так ли?
Да, ты странная.
И на закате солнца, мы смотрели как неуклюже
Оно путается в верхушках деревьев.
А когда лето погас, мы разъехались и
больше никогда не виделись.

Но самое прекрасное, что я видел в жизни -
Две наши зубные щетки, которые стояли вместе
В ванной отеля какого города,
В котором мы впервые вместе проснулись.