Текст песни Андрій Любка - Сніг волочив нас мокрими трасами

Сніг волочив нас мокрими трасами
Мокрими мріями падав на вії
Ми стали всього незграбними пазлами
в пошуках власними шизофренії

Сніг як туман вражав невагомістю
Ми в ньому наче не перебували
нищили рідних загнані совістю
у найтемніші вологі підвали

життя минало навколо пейзажами
не залишаючи шансів на фото
ми стали всього незграбними пазлами
яких життя везло автостопом

У цьому тумані у сонному мареві
у цьому димі у літературі
ми мовчки поставили дужі підвалини
віра як виду самотортури

Дощ починається з хмари, смерть починається з

Осені, ти починаєшся з мене,

Стежити за годинником – це ніби проростання трави,

Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві,

втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці

вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї.

Піклуватися про бродячих собак, вичитувати пожовтілі

ґазети , розчісувати волосся. Розкривати євангеліє

на будь-якій сторінці, довго читати, довго читати вголос так,

ніби це я на початку нашої ери ходив по світу, так, ніби

це я брехав апостолам, так, ніби це мене

розіп?яли.

Спілкуватися з поетами, всякими іншими художниками-

Скульпторами-акторами, стежити за розвитком політичних подій,

Так, ніби телевізор – це величезне вікно у простір.

Найбільше чомусь люблю фотографуватися на голих

Ландшафтах, скажімо, восени, дуже жалкую, що

Неможливо сфотографувати запах, те, що поза кадром,

Тому мушу описувати, довгі вервечки слів

Нанизуючи на стандартний папір, мушу багато

Пити, аби писати, просто багато пити, просто

Багато писати.

Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві, бо

Дощ починається з хмари, смерть

Починається з осені, ти починаєшся з мене.

Ти залишаєшся у моїх спогадах, наче на проявлених

Фотоплівках, найчастіше згадую тебе, перебуваючи в

Темряві (під час сну, наприклад), найчастіше згадую

Тебе танцюючою в темряві: без

Музики, втомлену, але щасливу.

Ти любиш мене? – питає тебе Ісус,

відрізаючи вухо Ван Гогу.

Час від часу, аби змінити життя, приймаю іслам

Чи вступаю до якоїсь комуністичної партії,

Розважаюся примітивно, майже відмовившись

Від наркотиків, усуваюся від сексу, пам?ятаючи як

Ти танцювала у темряві. Надзвичайно багато уваги

Приділяю приготуванню їжї, збиранню опалого листя,

Жолудів, старанно підкопую молоді дерева, дощ

Починається з хмари, смерть починається з осені,

Ти починаєшся з мене.

Снег волочил нас мокрыми трассами
Мокрыми мечтами падал на ресницы
Мы стали всего неуклюжими пазлами
в поисках собственными шизофрении

Снег как туман поражал невесомостью
Мы в нем как ни находились
уничтожали родных загнаны совестью
в темные влажные подвалы

жизнь проходила вокруг пейзажами
не покидая шансов на фото
мы стали всего неуклюжими пазлами
которых жизнь везло автостопом

В этом тумане в сонном мареве
в этом дыме в литературе
мы молча поставили сильные основания
вера как вида самотортуры

Дождь начинается с облака, смерть начинается с

Осени, ты начинаешься мной,

Следить за часами - это как прорастания травы,

Никогда не забуду как ты танцевала в темноте,

уставшая и без музыки, никогда не забуду эту осень, это лезвие, эти

вены, удавку, твой язык, словно нож, по шее.

Заботиться о бродячих собак, вычитывать пожелтевшие

газеты, расчесывать волосы. раскрывать евангелие

на любой странице, долго читать, долго читать вслух так,

будто это я в начале нашей эры ходил по миру, словно

это я врал апостолам, словно это меня

розип? яли.

Общаться с поэтами, всякими другими художниками

Скульпторами-актерами, следить за развитием политических событий,

Как будто телевизор - это огромное окно в пространство.

Больше чем люблю фотографироваться на голых

Ландшафтах, скажем, осенью, очень сожалею, что

Невозможно сфотографировать запах, то, что за кадром,

Поэтому должен описывать, длинные вереницы слов

Нанизывая на стандартный бумагу, должен много

Пить, чтобы писать, просто много пить, просто

Много писать.

Никогда не забуду как ты танцевала в темноте, потому что

Дождь начинается с облака, смерть

Начинается с осени, ты начинаешься мной.

Ты остаешься в моих воспоминаниях, как на проявленных

Фотоплёнках, чаще всего вспоминаю тебя, находясь в

Темноте (во время сна, например), чаще всего вспоминаю

Тебя танцующей в темноте без

Музыки, уставшую, но счастливую.

Ты любишь меня? - спрашивает тебя Иисус,

отрезая ухо Ван Гогу.

Время от времени, чтобы изменить жизнь, принимаю ислам

Или вступаю в какой коммунистической партии,

Развлекаюсь примитивно, почти отказавшись

От наркотиков, устраняюсь от секса, пам? Помня как

Ты танцевала в темноте. Очень много внимания

Уделяю приготовление пищи, уборке опавших листьев,

Желудей, старательно подкапывают молодые деревья, дождь

Начинается с облака, смерть начинается с осени,

Ты начинаешься мной.