Хотілося написати вірш для тебе пафосно і цікаво,
Щоб у ньому зірки горіли і гріли, як кава в термосі,
Щоб його друкували в хрестоматіях і частіше перекладали,
Читали на мітингах, поминках, ювілеях і в День Незалежності;
Хотілось створити тобі релігію і стати її пророком,
Малювати з тебе ікони, творити дива зухвалі,
І я сидів ночами перед своїм добитим лептопом,
Підбирав слова і дивився на тебе, поки ти спала.
І сидів я так довго, що врешті кинув курити,
І за вікном моїм літо нечутно змінилось на осінь,
А я пестив і цілував тебе, не минаючи ані титли, роздягав і вночі вкривав твої ноги босі.
І ось щойно тепер, вночі, у цім світлі місячнім,
Ти сказала мені те, задля чого, напевно, й існує мова "Коханий, у мене затримка місячних".
І я відповів, що це просто — чудово.
I wanted to write a poem for you pathetically and interestingly,
That in it the stars burned and warmed, as coffee in a thermos,
That it was printed in textbooks and translated more often,
Read at rallies, memorial services, anniversaries and on Independence Day;
I wanted to create a religion for you and become its prophet,
To draw icons from you, to work audacious miracles,
And I sat at night in front of my finished laptop,
I picked up the words and looked at you while you slept.
And I sat for so long that I finally quit smoking,
And outside my window summer has inaudibly changed to autumn,
And I caressed and kissed you, without missing a title, undressed and covered your bare feet at night.
And just now, at night, in this moonlight,
You told me why, probably, there is a language "Beloved, I have a delay in menstruation."
And I said it was just great.
