Братам по зброї присвячується
Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще хоч раз побачити його живого...
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Brothers in Arms dedicated
When war breaks out the door,
Not protect speech and press on paper.
You need to go, you need to take weapons
I defend the right to life in the crucible of battle ...
Cry for me, Mom, when I die.
For their land, for Ukraine
Cry me sister, let anyone
What I never will return home.
Flows tear prohornuyuchy wrinkles.
And my mother praying - & quot; High will live a little more & quot;
For so long did not see his son
And ever see him alive ...
Cry for me, Mom, when I die.
For their land, for Ukraine
Cry me sister, let anyone
What I never will return home.
Years later, the land heals wounds
Will remain alive for single veterans ...
And how many of those who did not come home,
They lie to their land in the Tomb of the Unknown ...
Cry for me, Mom, when I die.
For their land, for Ukraine
Cry me sister, let anyone
What I never will return home.
