Ой, як же було ізпрежди віка
Ой, дай Бог.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Зачарована, сумна засинає далина у неба на руках.
Ми на безері ріки, бьються хвилями роки,
То є ріка життя.
Понад берігом іде, але хто її знайде
І хто згадає знов?
Світ коли не було нас,
Але ангел в перший раз
Подарував любов.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Ми не янголи святі, але струни золоті
У душах не мовчать.
Про кохання і вогонь, що бажаємо його
Співає нам печаль.
Доля згадує про нас
І на скронях сивина, неначе білий сніг.
І віків старовина, наче пісня неземна
Приходить у вісні.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Oh, how was it before the age
Oh, God forbid.
It was just a blue sea
Oh, God forbid.
For the sake of radon, whom to send to the sea
Oh, God forbid.
Enchanted, sad, the valley falls into the sky in her arms.
We are on the edge of the river, waves for years,
That is the river of life.
She goes over the shore, but who will find her
And who remembers?
The world when we were gone,
But an angel for the first time
He gave love.
It was just a blue sea
Oh, God forbid.
For the sake of radon, whom to send to the sea
Oh, God forbid.
We are not holy angels, but gold strings
In the souls do not remain silent.
About love and the fire we want
Sadness sings to us.
Fate mentions us
And on the temples gray, like white snow.
And centuries are old, as if the song is unearthly
Comes in the fall.
It was just a blue sea
Oh, God forbid.
For the sake of radon, whom to send to the sea
Oh, God forbid.
