Зачарована,сумна
засинає далина
у неба на руках;
Ми на березі ріки,
б'ються хвилями роки-
то є ріка життя.
Понад берегом іде,
але хто її знайде
і хто згадає знов...
Світ,коли не було нас,
але ангел вперший раз
подарував любов...
Ми не янголи святі,
але струни золоті
у душах не мовчать.
Про кохання і вогонь,
що бажаємо його,
співає нам печаль.
Доля згадує про нас,
і на скронях сивина,
неначе білий сніг..
І в віки старовина,
наче пісня неземна,
приходить уві сні.
Зачарованная , грустная
засыпает даль
у неба на руках ;
Мы на берегу реки ,
бьются волнами года-
то есть река жизни .
На берегу идет ,
но кто ее найдет
и кто вспомнит снова ...
Мир , когда не было нас ,
но ангел в первый раз
подарил любовь ...
Мы не ангелы святые ,
но струны золотые
в душах не молчат .
О любви и огонь ,
что хотим его ,
поет нам печаль.
Судьба вспоминает о нас ,
и на висках седина,
будто белый снег ..
И в века старина ,
как песня неземная ,
приходит во сне.
