Залишу напевно минуле без жалю, крок собі на зустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?»
На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть.
Приспів:
Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію
і собі я зізнаюсь, що люблю.
Видіння розтане, як потяг в туманах, мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за ним тужу?»
І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву.
Приспів.
________
Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію
все зроблю щоб ти бачив, що люблю.
I will probably leave the past without regret, I will make a step for the meeting myself.
I ask in silence: "How to be? What's next? Where is he that I love? "
On the verge of hope, I will wait, dreams will come to life.
Refrain:
Stop the moment of change,
I will give tears of hot to my heart
and the mist is like a bed for us.
Without fire the night will warm,
sorrows like the ashes of blast
and I confess to myself that I love.
The vision will melt like a train in the fogs, I will keep my heartbeat for a moment.
I ask in silence: "Love is a delusion? Why do I yearn for him? ”
And as if through a dream, again I will see everything that has happened in Java.
Refrain.
________
Stop the moment of change,
I will give tears of hot to my heart
and the mist is like a bed for us.
Without fire the night will warm,
sorrows like the ashes of blast
I will do everything for you to see that I love.
