Одягну у дим стіни, одягну.
Задимляться години у одну.
За вікном листопад, душу дере.
Я відчуваю, що я своя серед голих дерев.
І тільки, губи твої,
На моему сердці, залишили слід.
Тільки ніколи, нікому, ніколи , про це я,
що моя панацея- це ти.
Я пом'ятаю калини листя-то була я,
То була -я калинним листям,
Ти торкався мене, ти був-вітер і літо мое.
Ти казав прийде осінь і все мене,
Але досі тебе я хочу, бачити у снах,
Бачити у снах своїх.
І тільки, руки твої, із моїх грудей,
Витягли біль,
Тільки нікому. ніколи, ніколи, нікому...
Тільки тобі.
Люди у сні, пишуть пісні- для коханих людей!
Тільки в житті, там де любов-так мало пісень.
Люди у сні, пишуть пісні- для коханих людей!
Тільки в житті, там де любов-так мало пісень.
I will dress in the smoke of the wall, I will dress.
Smoke for hours at one.
Outside the window in November, the soul of the tree.
I feel like I'm among the bare trees.
And only, your lips,
In my heart, left a mark.
Only never, to no one, never, that's what I'm talking about,
that my panacea is you.
I remember viburnum leaves, it was me,
It was -I viburnum leaves,
You touched me, you were the wind and my summer.
You said autumn would come and all me,
But I still want to see you in my dreams,
To see in your dreams.
And only thy hands out of my bosom,
Removed the pain,
Only to no one. never, never, to anyone ...
Only you.
People in a dream, write songs - for loved ones!
Only in life, where love is so few songs.
People in a dream, write songs - for loved ones!
Only in life, where love is so few songs.
