Кажуть, кожного року людина повинна мінятись , як особистість. Після 12-ти ударів..дзвоника..31-го грудня..у кожного починається нова сторінка життя.
Цього 2013-того року одна дівчинка теж хоче всі списані сторінки з блокноту життя вирвати, пожмакати і викинути і з нового листку почати все життя з початку. Хоче змінитись, не кардинально..але змінити своє життя. Хоче знищити пустоту в душі, повернути посмішку на обличчя, повернути блиск в очах який давно потух, а головне оживити серце яке стало за всі роки болі льодяною крижиною. Колись, боялась дивитись людям в очі, тепер має холодний погляд, Але іноді крижана грудка в серці розтає..на секунду і по щоках течуть холодні сльози. Вона так любить осінь, холод, і носити шапку і шарф...Вона так хоче все змінити. Вона так любить коли вітер розвиває волосся, а в очах видно небо, ЛИШЕ ТОДІ В НЕЇ НА ОБЛИЧЧІ ЩИРА ПОСМІШКА. Вона так втомилась ховатись за маскою, усміхатись коли в серці камінь, болить і хочеться плакати. Лише за один рік хрупка дівчина зовні стала міцною всередині. Напевне лише ця духовна міць зараз тримає її на цій землі, інакше б вона не витримала і давно б вже не була б на цій землі. А зараз лід в її серці тане, вона нарешті знайшла людину якій відкрилась, і їй вже не так тяжко.
Говорят, каждый год человек должен меняться, как личность. После 12-ти ударив..дзвоника..31-го грудня..у каждого начинается новая страница жизни.
В этом 2013 того года девочка тоже хочет все исписанные страницы из блокнота жизни вырвать, пожмакаты и выбросить и с нового листке начать всю жизнь сначала. Хочет измениться, а не кардинально..але изменить свою жизнь. Хочет уничтожить пустоту в душе, вернуть улыбку на лицо, вернуть блеск в глазах давно потух, а главное оживить сердце которое стало за все годы боли ледяной льдиной. Когда-то, боялась смотреть людям в глаза, теперь холодный взгляд, но иногда ледяная комок в сердце розтае..на секунду и по щекам текут холодные слезы. Она так любит осень, холод, и носить шапку и шарф ... она так хочет все изменить. Она так любит когда ветер развивает волосы, а в глазах видно небо, ТОЛЬКО ТОГДА В НЕЕ НА ЛИЦЕ искренняя улыбка. Она так устала прятаться за маской, улыбаться когда в сердце камень, болит и хочется плакать. Только за один год хрупкой девушка внешне стала прочной внутри. Наверное только эта духовная мощь сейчас держит ее на земле, иначе бы она не выдержала и давно бы уже не было бы на этой земле. А сейчас лед в ее сердце тает, она наконец нашла человека которой открылась, и ей уже не так тяжело.
