Якщо вважав, що люди різні,
Життя – театр, а очі – прызма,
Чому тоці радіє серце
Коли інше поруч б’ється?
Аа…
Клони на колінах вже до Бога
Крычить душа, зірвавши голос.
А вже кінець, а як сказати:
«я ж твоя сестра, брате!»
Аа…
Де твоя душа, людство?
Мы всі забули, хто мы є,
Кожного любов іде в люстро
Так там і зникає.
Ну хто із нас не хотів зміныты
Війну на мыр, темінь на світло,
А що з себе треба почынати
Ніхто і не хоче вызнаты.
Бо ми ж всі святі, такі всі чысті,
А правда має гіркий прысмак
Колы чорне серце вже не чує
Брате, як тебе люблю я!
Це ж я!
Humanity, please no more war
We have forgotten who we are
All our love goes into the mirror
And there dissolved in the dark…
All our love goes into the mirror
And there dissolved in the dark
If I thought people were different,
Life is theater and eyes are prism,
Why the heart is pleased with the current
When is there another fight?
Ah ...
The clones are on their knees already to God
The soul shouts, breaking its voice.
And the end, how to say:
"I'm your sister, brother!"
Ah ...
Where is your soul, humanity?
We all forget who we are,
Every love goes to the chandelier
That's where it disappears.
Well, who of us did not want to be changed
The war on peace, the crown on light,
And what to begin with
Nobody wants to be confessed.
For we are all holy, so pure are all,
But the truth has a bitter aftertaste
Cola's black heart no longer hears
Brother, how I love you!
That's me!
Humanity, please no more war
We have forgotten who we are
All our love goes into the mirror
And there dissolved in the dark…
All our love goes into the mirror
And there dissolved in the dark
