Струменіє зоря і за обрій упав
Місяць яблуком червонобокий.
Я козачка твоя, я дружина твоя, |
Пане полковнику мій синьоокий. | (2)
В полі ватри горять, вартовії не сплять
Ген розвіявся спокій на попіл.
Я козачка твоя, я дружина твоя, |
Пане полковнику мій синьоокий. | (2)
Руку дав на коня, хай стріла обмина,
Полетімо удвох в степ широкий.
Я козачка твоя, я дружина твоя, |
Пане полковнику мій синьоокий. | (2)
Ти на мене чекай і надій не втрачай
На шляхах світової толоки.
Я козачка твоя, я дружина твоя, |
Пане полковнику мій синьоокий. | (2)
Струменіє зоря і за обрій упав
Місяць яблуком червонобокий.
Я козачка твоя, я дружина твоя, |
Пане полковнику мій синьоокий. | (2)
Струится заря и за горизонт упал
Месяц яблоком краснобоких.
Я казачка твоя, я жена твоя, |
Господин полковник мой синеглазый. | (2)
В поле костра горящие вартовии не спят
Ген рассеялся покой в пепел.
Я казачка твоя, я жена твоя, |
Господин полковник мой синеглазый. | (2)
Руку дал на коня, пусть стрела минует,
Полетим вдвоем в степь широкая.
Я казачка твоя, я жена твоя, |
Господин полковник мой синеглазый. | (2)
Ты на меня жди и надежд не теряй
На путях мировой толоки.
Я казачка твоя, я жена твоя, |
Господин полковник мой синеглазый. | (2)
Струится заря и за горизонт упал
Месяц яблоком краснобоких.
Я казачка твоя, я жена твоя, |
Господин полковник мой синеглазый. | (2)
