Бували дні, п'яніла ти з любови
І незабудки слала у листах.
При зустрічах гляділа так чудово,
Невинний усміх маяв на устах...
Приспів:
І що ж ти, люба, тому всьому винна?
Твої чуття мінливі, не стійкі,
Твоя любов, як байочка невинна,
Хоч і уста принадливі такі.
І що ж тобі сказати, як розлюбиш?
Крізь плач промовиш: "Другого люблю"...
Невже чекать аж знову світом знудиш
І нагадаєш про любов давню.
Бували дні нам, заздрили, кохання.
Ми так цвіли, мов квіти у полях.
Пропало все, заліг туман розстання
І другий хтось повів на інший шлях.
Приспів.
Бывали дни , пьянела ты из любви
И незабудки слала в письмах .
При встречах смотрела так прекрасно ,
Невинный улыбка развевался на устах ...
припев:
И что же ты , дорогая, поэтому всем виновата ?
Твои чувства изменчивы, не устойчивы ,
Твоя любовь , как байочка невинная ,
Хотя и уста привлекательные такие .
И что же тебе сказать , как разлюбишь ?
Сквозь плач скажи: "Второго люблю" ...
Неужели ждать до вновь миром стошнит
И напомнишь о любви давнюю .
Бывали дни нам , завидовали , любви.
Мы так цвели , как цветы в полях.
Пропало все , залег туман розстання
И второй кто-то повел на другой путь .
Припев.
