Я із надій будую човен,
І вже немовби наяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу.
І гомонять навколо хвилі,
З бортів човна змивають мох,
І ми з тобою вже не в силі
Буть нещасливими удвох.
І ти ясна, і я прозорий,
І душі наші мов пісні,
І світ великий, неозорий
Належить нам – тобі й мені.
О море радості безкрає,
Чи я тебе перепливу?
Якби того, що в мріях маю,
Хоч краплю мати наяву.
Я с надежд строю лодка ,
И уже как бы наяву
С тобой , нежный , срибномовен ,
По морю радости плыву .
И шумят вокруг волны ,
С бортов лодки смывают мох ,
И мы с тобой уже не в силах
Быть несчастными вдвоем .
И ты конечно , и я прозрачный ,
И души наши как песни ,
И мир большой , необозримый
Принадлежит нам - тебе и мне.
В море радости бескрайнее ,
Или я тебя перетока ?
Если бы того , что в мечтах имею
Хоть каплю иметь наяву.
