Зупинись, потяг
Доїдемо потім
Бачиш: коридор, тато
Речей небагато.
Знаєш, а то ж я
Намалював собі братика на столі
І, мабуть, тепер він дізнався, і на мене заображався
Па, чесно, більше не зроблю так.
Швидше знімай рюкзак і давай гратись
Я ж іще не вмію прощатись.
І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць, а він чекав удома.
Віршик вивчу
І на стілець вище.
Буду для тебе старатись
І слова не забувати.
Тату, а чому, твої стали очі червоні
Справді, треба і ніхто інший за тебе.
І в книжках, колись в книжках
Розцілує посмішку знайому
Вже сам до підвіконня дотягнувся
І нарешті тато повернувся
У назвах вулиць, а він чекав удома
Stop, train
We will come then
You see: corridor, Dad
There are not many things.
You know, and so am I
He drew his brother on the table
And, apparently, now he has learned, and it has struck me
Well, honestly, I won't do that anymore.
Take off your backpack faster and play
I still can't say goodbye.
And in books, once in books
Kisses a familiar smile
Already reached to the window sill
And finally Dad returned
In street names, and he waited at home.
I will study the poem
And on the chair above.
I will try for you
And do not forget the words.
Dad, and why, your eyes are red
In fact, no one else needs you.
And in books, once in books
Kisses a familiar smile
Already reached to the window sill
And finally Dad returned
In street names, and he waited at home
