Усе не так, а як, кого спитати?
Поміж нами осінь, більш нічого...
А може краще, щоб тебе й не знати,
А може окрім тебе вже нікого...
Це як злочин, як провина,
Я забуваюся в короткій миті,
Що просто осінь є причина,
Під ноги сиплю листя, наче вбиті...
Приспів:
Я відчуваю, що сам винен на всі сто,
Майже все місто оббіг за таксі.
І безперервно, псуючи нерви,
Сміх замість слів.
Я по калюжам, знов прийшов у осінь...
Без парасолі - так мені і треба.
Я так хворію за тобою, досі.
Замість сліз, цілунки крапель з неба.
Це як злочин, як провина,
Я забуваюся в короткій миті,
Що просто осінь є причина,
Під ноги сиплю листя, наче вбиті...
Все не так, а как, кого спросить?
Между нами осень, больше ничего ...
А может лучше, чтобы тебя и не знать,
А может кроме тебя уже никого ...
Это как преступление, как вина,
Я забываюсь в короткой мгновения,
Просто осень есть причина,
Под ноги сыплю листья, как убиты ...
припев:
Я чувствую, что сам виноват на все сто,
Почти весь город оборот за такси.
И непрерывно, портя нервы,
Смех вместо слов.
Я по лужам, снова пришел в осень ...
Без зонта - так мне и надо.
Я так болею за тобой, до сих пор.
Вместо слез, поцелуи капель с неба.
Это как преступление, как вина,
Я забываюсь в короткой мгновения,
Просто осень есть причина,
Под ноги сыплю листья, как убиты ...
