Текст песни Артём Лоик - Мені однаково

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Молитися ,той син,чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

То так і я тепер пишу,
Папір тілько, чорнило трачу...
А перш! Єй-богу, не брешу!
Згадаю що чи що набачу,
То так утну, що аж заплачу.
І ніби сам перелечу
Хоч на годину на Вкраїну,
На неї гляну, подивлюсь,

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб'ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі... Та на волі
Ще моляться богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

Days pass, nights pass,
Summer passes, rustles
Yellowed leaves, fading eyes,
Thoughts have fallen asleep, the heart is asleep,
And everything fell asleep, and I don't know
Do I live or live,
Do I drag around the world,
Because I don't cry or laugh anymore ...

I don't care if I will
I live in Ukraine or not.
Will anyone remember or forget
Me in the snow in a foreign land -
The same for me.
In captivity he grew up among strangers,
And, not mourning his,
In captivity, crying, I will die,
And I'll take everything with me,
I will not leave a small trace
In our glorious Ukraine,
On our - not their land.
And the father and the son will not remember,
He will not say to his son, “Pray,
Pray, son: for Ukraine
He was tortured once. "
I don't care if it will
Pray, that son or not…
But not the same to me,
How evil people are in Ukraine
They will fall asleep, cunning, and on fire
She, robbed, will wake up…
Oh, not the same to me.

That's how I write now,
Paper only, I waste ink ...
And first! God, I'm not lying!
I'll remember what or what I'll see,
I will cry so much that I will cry.
And as if I will heal myself
At least for an hour to Ukraine,
Look at her, look,

Days pass, nights pass,
Summer passes, rustles
Yellowed leaves, fading eyes,
Thoughts have fallen asleep, the heart is asleep,
And everything fell asleep, and I don't know
Do I live or live,
Do I drag around the world,
Because I don't cry or laugh anymore ...

My thoughts, my thoughts,
You are my only
Don't leave me though
At a bad hour.
Arrive, blue-winged
My pigeons,
Because of the wide Dnieper
Take a walk in the steppe
With the poor Kyrgyz.
They are already poor,
Already naked ... Yes, at large
Still praying to God.
Come, my dears,
Quiet things
I greet you as children,
And I will pay with you.

Days pass, nights pass,
Summer passes, rustles
Yellowed leaves, fading eyes,
Thoughts have fallen asleep, the heart is asleep,
And everything fell asleep, and I don't know
Do I live or live,
Do I drag around the world,
Because I don't cry or laugh anymore ...