Текст песни Артём Лоик - Минають дні, минають ночі

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

То так і я тепер пишу,
Папір тілько, чорнило трачу...
А перш! Єй-богу, не брешу!
Згадаю що чи що набачу,
То так утну, що аж заплачу.
І ніби сам перелечу
Хоч на годину на Вкраїну,
На неї гляну, подивлюсь

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб'ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі... Та на волі
Ще моляться богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

The days are passing expire night
Passes summer, rustling
Yellowing leaves extinguished eyes,
Sleep thoughts, heart sleeps
And fell asleep and did not know
Whether I live or die,
Is it the world volochus,
For not cry, nor laugh ...

I'm the same, or will
I live in Ukraine or not.
Does he remember or forget
I was in exile in the snow -
Odnakovisinko me.
In captivity grew limits strangers,
And, its oplakanyy,
In captivity, weeping die,
And I will take away with them,
Small footprint will not leave
On our glorious Ukraine,
In our - not their land.
Not Remember the father and son,
Do not say to his son: "Pray,
Pray son: for Vkrainu
His tortured once. "
I equally whether
That son pray, or not ...
And is not the same to me,
As Ukraine zliyi men
Prysplyat, evil and fire
Its okradenuyu, stir ...
Oh, not the same to me.

Then and now I write,
Paper only, ink Trach ...
A first! Yey Honestly, no lie!
Recall that or what nabachu,
It utnu so that pay up.
And if he perelechu
Although an hour to incountries
Look at her, Watch

The days are passing expire night
Passes summer, rustling
Yellowing leaves extinguished eyes,
Sleep thoughts, heart sleeps
And fell asleep and did not know
Whether I live or die,
Is it the world volochus,
For not cry, nor laugh ...

Thinking my thoughts my
You are my only,
Do not drop me, though
When evil hour.
Fly, syzokryli
My doves,
Because of the wide Dnieper
In step walk
With Kyrgyz poor.
They are poor,
Already naked ... and in the wild
Even praying to God.
Fly away, my beloved,
quiet things
Welcomes you as children,
I'll pay you.

The days are passing expire night
Passes summer, rustling
Yellowing leaves extinguished eyes,
Sleep thoughts, heart sleeps
And fell asleep and did not know
Whether I live or die,
Is it the world volochus,
For not cry, nor laugh ...