Чорнобривців насіяла мати
у моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
про квітучу надію свою.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки і зустрічі знаю.
Бачив я і в чужій стороні
чорнобривці із рідного краю,
що насіяла ти навесні.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.
Прилітають до нашого поля
із далеких країв журавлі.
Розцвітають і квіти, і доля
на моїй українській землі.
Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.
The mother of Chernobyl was seeded
in my dawning land.
And she taught freckles to sing
about your blooming hope.
How do those blackbirds look,
I see my old mother,
I see your hands, my mom,
your kindness i hear, seldom.
I know separation and meeting.
I saw in the other side
honeysuckle from their native land,
that you sow in the spring.
How do those blackbirds look,
I see my old mother,
I see your hands, my mom,
your kindness i hear, seldom.
They fly to our field
from the distant edges of the cranes.
Flowers and fate flourish
on my Ukrainian land.
How do those blackbirds look,
I see my old mother,
I see your hands, my mom,
your kindness i hear, seldom.
