Вона з’явилась вранці. Прийшла в неділю вранці
Її волосся довге сніжний вітер розвівав
І як знайшла – не знаю, у темряві блукав я
Посеред руйнувань від битви, що я вже програв
"Хто ворог твій?" – спитала. Я про людей сказав їй,
Що без любові й Бога йдуть війною на братів
І про коней благати почав я, щоб топтати
Тих покидьків, так пристрасно їх знищити хотів
Вона казала – "Битву, що робить з людей звірів,
Так легко розпочати й неможливо зупинить"
До всіх людей близька вона, я мудрі чув її слова
Боявся, що зостанусь сам й благав її не йти
"О, леді, дайте руку, дозвольте поруч бути"
Вона відповіла – "Довірся" й серце ожило
"Не в кількості є сила, будь пильним до помилок"
"Коли я знадоблюсь тобі, прийду до тебе знов"
Сказавши це, вона пішла. Я, не знайшовши слів, стояв
Дивився доки чорний плащ не зник удалині
І шлях не став простіше мій, але я більше не самий
І серця відчуваю хід, як згадую ті дні
Коли тебе знайде вона, почуй її мудрі слова.
Прийми в дарунок мужність і мій передай привіт
Она появилась утром. Пришла в воскресенье утром
Ее волосы длинные снежный ветер развевал
И как нашла - не знаю, в темноте бродил
Среди разрушений от битвы, я уже проиграл
"Кто враг твой?" - спросила. Я о людях сказал ей,
Что без любви и Бога идут войной на братьев
И о лошадях умолять начал я, чтобы топтать
Тех подонков, так страстно их уничтожить хотел
Она говорила - "Битву, что делает из людей зверей,
Так легко начать и невозможно остановит "
Ко всем людям близка она, я мудрые слышал ее слова
Боялся, что останусь сам и умолял ее не уходить
"О, леди, дайте руку, позвольте рядом быть"
Она ответила - "Доверься" и сердце ожило
"Не в количестве сила, будь бдительным к ошибкам"
"Когда я понадоблюсь тебе, приду к тебе вновь"
Сказав это, она ушла. Я, не найдя слов, стоял
Смотрел пока черный плащ не исчез вдали
И путь не стал проще мой, но я больше не самый
И сердца чувствую ход, как вспоминаю те дни
Когда тебя найдет она, услышь ее мудрые слова.
Прими в подарок мужество и мой передай привет
