Не кажи комусь що я відьма
Буде довго мені горіти
Я й без того душею бідна
І немає куди подітись
Світ зійшовся багряним клином
На блакитному клині неба
Я для тебе вітри зупиню
Не питай чому, бо не треба
Так вже сталось що я відьма
Тільки ти не кажи нікому
Я прийду як замовкнуть півні
Піду вранці о пів на сьому
Руки подихом відігрію
Охолоджу гарячі скроні
Хай не витримаю зомлію
Заховаю тебе від безсоння
Тільки вдень я прозора і чиста
Бо під сонцем я серцем гасну
Прийде грудень за падолистом
Прийде грудень, а я нещасна
А як я піду за край світу
Подарую тобі ікону
Ти забудь про те що я відьма
А згадаєш – мовчи до скону
Не говори кому что я ведьма
Будет долго мне гореть
Я и без того душой бедная
И некуда деваться
Мир сошелся багровым клином
На голубом клине неба
Я для тебя ветры остановлю
Не спрашивай почему, потому что не нужно
Так уж случилось что я ведьма
Только ты не говори никому
Я приду как умолкнут петухи
Пойду утром в половине седьмого
Руки дыханием отогрейте
Охлажден горячие виски
Пусть не выдержу упаду в обморок
Спрячу тебя от бессонницы
Только днем я прозрачная и чистая
Потому под солнцем я сердцем гаснет
Придет декабрь по листопадом
Придет декабрь, а я несчастная
А как я пойду за край света
Подарю тебе икону
Ты забудь о том, что я ведьма
А вспомнишь - молчи до конца жизни
