Девятий місяць як девятий рік ріжу у память
Наша любов така румяна я від ней без памяті
Мене зове далекий край і я ще точно незнаю
Чи розлоучають міста кохаю я без памяті
Я знаю відчуваю в снах своїх тебе вже зрання
Не вестачає плеча твоїх духів у спальні
За цю любов я не писав багато і не каївся
Я плакав на твоїх руках і в тиші забувався
Тонут на віки у вустах в повіках незабутніх
Без тебе в серці люто без тебе вже не бути
Нам не забути нашу сутність ми в одному цілому
Ділим повітря рівно тонемо у ніжності
Не передати це у вірш не вимовити в тиші
Я безліч слів твоїх в своєму серці залишу
Ти це життя і мій смисл кохання ненавмисне
Я окунувся з головою з листям і осипався
Любов наче осінь гріє і морозить
МОже забити досмерті лишити босим
Пяний твоїм волоссям ніжним голосом
Не полишай мене самотнього на роздорожжі
Блаженна осінь поєднала нас неначе вперше
І кожен раз неначе вперше я малюю серцем
Списані стержені листів які ніраз не надсилав
Приходиш ти до мене в снах чудовим мемуаром
Збиває з ніг твоя краса збиті коліна вічно
А жовта осінь тішиться з дитячої невмілості
Я полюбив тебе як міг із віданною вірністю
Квіти не клав тобі до ніг, але кохаю вічно
Кохання наче гріх я дорого плачу довірою
Боюся втратити її залишити під снігом
Зневіреність у світ машин мені не треба інша
Не треба мрії більшої залиш осінь навічно
Любов наче осінь гріє і морозить
МОже забити досмерті лишити босим
Пяний твоїм волоссям ніжним голосом
Не полишай мене самотнього на роздорожжі
The ninth month as the ninth year I cut into memory
Our love is so ruddy I am from her without memory
I'm called by a distant land and I still don't know for sure
I love the memory of cities without memory
I know I feel the dawn in my dreams
The shoulder of your spirits is not enough in the bedroom
For this love I did not write much and did not repent
I cried in your arms and forgot in silence
Drown forever in the mouth in the eyelids unforgettable
Without you in my heart it is fierce not to be without you
We must not forget our essence as a whole
Divide the air evenly drowning in tenderness
Do not convey it in a poem, do not say it in silence
I will leave many of your words in my heart
You are life and my meaning of love is unintentional
I plunged headfirst with leaves and showered
Love is like autumn warms and freezes
Can kill to death left barefoot
Drunk with your hair in a gentle voice
Do not leave me alone at the crossroads
Blessed autumn united us as if for the first time
And every time, as if for the first time, I draw with my heart
Written off rods of letters that never sent
You come to me in dreams with a wonderful memoir
Your beauty knocks your beaten knees off forever
And yellow autumn rejoices in children's incompetence
I loved you as much as I could with faithful fidelity
I didn't put flowers at your feet, but I love you forever
Love is like a sin, I cry dearly with trust
I'm afraid to lose it and leave it under the snow
I don't need any more despair in the world of cars
No need to dream bigger leave autumn forever
Love is like autumn warms and freezes
Can kill to death left barefoot
Drunk with your hair in a gentle voice
Do not leave me alone at the crossroads
