Джізус більше не суперзірка для мене,
Бо в голові дірка і в небі дірка,
Червона на чорно-білому фоні...
Бетховен більше не пише, просто не чує
Пульсації в скронях. Кардіохвиля
Не дихатиме в рваному темпі його симфоній...
Джісус більше не суперзірка для мене.
Хочеш солодко, хочеш гірко – стрибай, кричи,
В небо пірнай з розгону!..
Час розкидати каміння, збирати квіти –
Супутник зійшов з орбіти, тепер замість нього дірка
На чорно-білому фоні червона...
Все, що здавалось таким близьким
Крізь збільшувальне скло
Виявилось насправді нічим.
Байдужість перемагає зло.
Набої не вкриються пилом зоряним,
Посмішки штучні зникнуть натомість.
Серце деполітизоване.
Почуття – то важка промисловість.
Jesus is no longer a superstar for me,
For there is a hole in the head and a hole in the sky,
Red on a black and white background ...
Beethoven no longer writes, just does not hear
Ripples in the temples. Cardiowave
Will not breathe in the torn tempo of his symphonies ...
Jesus is no longer a superstar for me.
If you want sweet, if you want bitter - jump, shout,
Dive into the sky with acceleration! ..
Time to scatter stones, collect flowers -
The satellite came out of orbit, now a hole instead
On a black and white background red ...
Everything that seemed so close
Through a magnifying glass
It turned out to be really nothing.
Indifference defeats evil.
The cartridges will not be covered with star dust,
Artificial smiles will disappear instead.
The heart is depoliticized.
Feelings are heavy industry.
