Я – немовби вичавлений лимон,
І знову моя земля перетворилась на полігон..
Час – пісок.. візуалізований, і я на позиції..
Дзот - мій Бог, мій мозок, мій стомлений погляд латентного вбивці..
Ти, можливо, захочеш залишити
У тілі моєму глибокі сліди..
За ними впізнають мене,
Коли хтось переможе у Війні Світів..
Я знаю, ти вмієш лишати ті лагідні шрами, плями у пам’яті.
За ними впізнають мене,
Адже рани в серці лишаються назавжди..
Я – асфальт, безпорадний своєї планети солдат.
Все як хотів, і Війна Світів розпочнеться, допоки всі сплять..
Час – вода.. і гіпертрофоване відчуття Всесвіту..
Я віддам тобі все і візьму те, що хочу, -
Це буде по-чесному..
Ти, можливо, захочеш залишити
У тілі моєму глибокі сліди..
За ними впізнають мене,
Коли хтось переможе у Війні Світів..
Я знаю, ти вмієш лишати ті лагідні шрами, плями у пам’яті.
За ними впізнають мене,
Адже рани в серці лишаються назавжди..
Я - словно выжатый лимон,
И снова моя земля превратилась в полигон ..
Время - песок .. визуализированный, и я на позиции ..
Дзот - мой Бог, мой мозг, мой усталый взгляд латентного убийцы ..
Ты, возможно, захочешь оставить
В теле моем глубокие следы ..
За ними узнают меня,
Когда кто-то победит в Войне Миров ..
Я знаю, ты умеешь оставлять те кроткие шрамы, пятна в памяти.
За ними узнают меня,
Ведь раны в сердце остаются навсегда ..
Я - асфальт, беспомощный своей планеты солдат.
Все как хотел, и Война Миров начнется, пока все спят ..
Время - вода .. и гипертрофированное чувство Вселенной ..
Я отдам тебе все и возьму то, что хочу, -
Это будет по-честному ..
Ты, возможно, захочешь оставить
В теле моем глубокие следы ..
За ними узнают меня,
Когда кто-то победит в Войне Миров ..
Я знаю, ты умеешь оставлять те кроткие шрамы, пятна в памяти.
За ними узнают меня,
Ведь раны в сердце остаются навсегда ..
