Доки сонце ще змінює світ..
Поки часу невпинний народжує плин..
Ночі вбиваючи..
Сміх ґвалтуватиме всіх..
Сміх світом блукатиме в безладі слів..
Невидимий гріх..
І дорогами срібними,
В пору десь між туманами..
Горизонтами видними,
Що лежали під хмарами..
Бсе блукаючи вірили,
Що весна поквитається.
Та веселка над світом повисла так жалібно.
Доки сонце ще змінює день,
Але день насміхаючись змінює світ,
Всміхнений радісний..
Остогидло вже бачити це,
Як судоми усмішки вбивають лице..
Постріли радості..
Та від сонця не вигорить світ,
Та віками не стануть на ноги мости,
А люди все граються..
А люди все граються,
І словом кидають - то груда землі,
У груди вбиваючи.
Пока солнце еще изменяет мир ..
Пока времени непрерывный рождает течение ..
Ночи убивая ..
Смех насиловать всех ..
Смех миром блуждать в беспорядке слов ..
Невидимый грех ..
И дорогами серебряными,
В пору где-то между туманами ..
Горизонтами видными,
Лежавшие под облаками ..
БСЭ блуждая верили,
Что весна поквитается.
И радуга над миром повисла так жалобно.
Пока солнце еще сменяет день,
Но день насмехаясь меняет мир,
Улыбающийся радостный ..
Надоело уже видеть это,
Как судороги улыбки убивают лицо ..
Выстрелы радости ..
И от Солнца не выгорит мир,
И веками не станут на ноги мосты,
А люди все играют ..
А люди все играют,
И словом бросают - это груда земли,
В грудь убивая.
