Мандрував хтось краями та зіткнувсь із стіною,
Та й пробив головов так, що бризнула кров
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу, ті зірки запалали,
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.
Славна дорога пролягала лугами.
Я йшов і шукав хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв за моїми плечима.
Він спокійно стояв і дивився на мене
Скляними очима.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха,
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!
Дай мені руку; кличе славна дорога.
Ми підемо по ній у навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв на суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха.
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та серце моє ущент розривав Nachtigall!
Traveled anyone edges and collided with the wall,
And holovov ball so that blood spurted
In the blue sky the stars.
Glorious, by God, the stars burned,
And then my father said,
I was going to the road.
The glorious road lay meadows.
I was and who had sought death
And now one brother named.
He stood quietly on my shoulders.
He calmly stood and looked at me
Glass eyes.
And the mountain could be seen in the grove native Strikha,
Strikha hid quietly ґverovu steel.
I went at the request of mothers with clean hands,
And in my heart sang loudly Nachtigall!
Give me your hand; calls glorious road.
We will go through it in the outside world
Under the direction of God.
But the only brother stood on the inflorescence snowball,
His fingers frantically squeezed
The body of my child.
And the mountain could be seen in the grove native roof.
Strikha hid quietly ґverovu steel.
I went at the request of mothers with clean hands,
And my heart tore ultimately undone when Nachtigall!
