Текст песни Кому Вниз - Хустина

Чи то на те Божа воля?

Чи такая її доля?

Росла в наймах, виростала,

З сиротою покохалась.

Неборак, як голуб, з нею,

З безталанною своєю,

Од зіроньки до зіроньки

Сидять собі у вдівоньки.

Сидять собі, розмовляють,

Пречистої дожидають.

Дождалися... З Чигирина

По всій славній Україні

Заревли великі дзвони,

Щоб сідлали хлопці коні,

Щоб мечі-шаблі гострили

Та збирались на веселля,

На веселе погуляння,

На кроваве залицяння.

У неділеньку та ранесенько

Сурми-труби вигравали.

В поход, у дорогу славні компанійці

До схід сонечка рушали.

Випроважала вдова свого сина,

Ту єдиную дитину.

Випроважала сестра свого брата.

А сірому сиротина

Випроважала: коня напувала

До зірниці із криниці,

Виносила збрую — шаблю золотую

І рушницю-гаківницю.

Випроважала три поля, три милі,

Прощалася при долині. /57/

Дарувала шиту шовками хустину,

Щоб згадував на чужині.

Ой хустино, хустиночко!

Мережана, шита.

Тілько й слави козацької —

Сіделечко вкрити.

Вернулася, журилася,

На шлях битий дивилася.

Квітчалася, прибиралась,

Що день Божий сподівалась.

А в неділеньку ходила

Виглядати на могилу.

Мина літо, мина й друге,

А на третє линуть

Преславнії компанійці

В свою Україну.

Іде військо, іде й друге,

А за третім стиха —

Не дивися, безталанна, —

Везуть тобі лихо.

Везуть труну мальовану,

Китайкою криту.

А за нею з старшиною

Іде в чорній свиті

Сам полковник компанійський,

Характерник з Січі.

За ним ідуть єсаули

Та плачуть, ідучи.

Несуть пани єсаули

Козацькую збрую:

Литий панцир порубаний,

Шаблю золотую,

Три рушниці-гаківниці

І три самопали...

А на зброї... козацькая

Кров позасихала.

Ведуть коня вороного,

Розбиті копита...

А на йому сіделечко,

Хустиною вкрите.

[Т. Шевченко, Друга половина 1847,
Орська кріпость]

Is it God's will for you?

Is that her fate?

She grew up in employment, grew up,

She fell in love with an orphan.

The poor man, like a dove, with her,

With his untalented,

From star to star

They sit in the yard.

Sit to yourself, talk,

The pure is waiting.

We waited ... From Chyhyryn

All over the glorious Ukraine

Big bells rang,

That the boys saddled horses,

That swords-swords sharpened

And going to a party,

For a fun walk,

On a bloody courtship.

On Sunday and early in the morning

Trumpets won.

On a hike, on the road glorious companions

To the east the suns moved.

The widow accompanied her son,

That only child.

She was seeing off her brother's sister.

A gray orphan

Accompanied: the horse drank

To the view from the well,

She carried a weapon - a golden sword

And a shotgun.

Accompanied by three fields, three miles,

Farewell to the valley. / 57 /

She gave a silk handkerchief,

To remember in a foreign land.

Oh handkerchief, handkerchief!

Mesh, sewn.

Only the glory of the Cossacks -

Cover the saddle.

I came back, I was sad,

I looked at the beaten path.

Blossomed, cleaned,

What a day of God she hoped for.

And on Sunday I went

Look at the grave.

Summer mine, mine and the second,

And on the third they pour

Glorious companions

To my Ukraine.

There is an army, there is another,

And according to the third verse -

Don't look, untalented, -

They bring you misfortune.

They carry a painted coffin,

Chinese covered.

And behind her with the foreman

Goes in a black suite

The colonel is company,

Characteristic of the Sich.

He is followed by the esauls

And cry as they go.

They are carried by the ladies of Esau

Cossack armor:

The cast shell is chopped,

Golden sword,

Three shotguns

And three submachine guns ...

And on the weapon ... Cossack

The blood dried up.

Lead a black horse,

Broken hooves ...

And on it a saddle,

Covered with a handkerchief.

[T. Shevchenko, Second half of 1847,
Orsk Fortress]