Текст песни Кому Вниз - Вона щодня йде на зустріч

Щодня
Вона йде назустріч
У вбранні дивовижного крою.
Вводить сміх в мій мозок,
Називаючи свої дії грою.
Поцілуй мене, мамо,
В суцільну скроню –
Мав я доню,
Та не встиг їй дать ім’я...
Тім’я,
Ледь твердіше воску,
Мало б витримать,
Та не втримало мозку
І сірим, небом сірим
Той злинув вниз,
Заливаючи очі...
Тільки місто
Було чисте.
Наче.
Поринаючи в сіру зливу,
Ми йдемо, доню, до цього міста.
Посміхаючись без упину,
Проводжають нас гідні жалости
Люди,
Рідні люди.
І тоді я звертаюсь до тебе, але...
Твої обриси звів нетанучий сніг.
Ти прийшла, доню, в світ разом зі мною.
В подарунок піднести я не встиг
Таке гарне ім’я.
А над містом сонце розсипом.
Синє сонце на тлі золота неба.
Нам іти вже, доню, треба...
І виросте на майдані дерево,
І цвіт його засяє всіма кольорами нації,
І вкриє плодами розуму волелюбне
місто.
Дерево, ім’я якому ARBOR MUNDI.
Поцілуй мене, мамо,
В суцільну скроню –
Маю я доню, як намисто.
Крізь Сіру зливу,
Крізь Чисте місто
Ми йдемо.
Крізь порожні мамині очі,
Крізь занедбані очі інші,
Ми мандруємо разом, доню,
Піднімаючись іще вище.
Силою твоїх дій
Ми йдемо
Силою.
Рівною є дорога,
Вірною
Грою до цілі кревної.
Вільними є дії твої!
Під нами сяяло сонце.

ежедневно
Она идет навстречу
В наряде удивительного покроя.
Вводит смех в мой мозг,
Называя свои действия игрой.
Поцелуй меня, мама,
В сплошную висок -
Имел я дочь,
Но не успел ей дать имя ...
темя,
Едва тверже воска,
Должно витримать,
И не удержало мозга
И серым, небом серым
Тот сошел вниз,
Заливая глаза ...
только город
Было чистое.
Как.
Погружаясь в серую слива,
Мы идем, дочка, в этот город.
Улыбаясь не останавливаясь,
Провожают нас достойные жалости
Люди,
Родные люди.
И тогда я обращаюсь к тебе, но ...
Твои очертания свел равные нетающим снег.
Ты пришла, дочка, в мир вместе со мной.
В подарок преподнести не успел
Такое красивое имя.
А над городом солнце россыпью.
Синее солнце на фоне золота неба.
Нам идти уже, дочка, надо ...
И вырастет на площади дерево,
И цвет его засияет всеми цветами нации,
И укроет плодами ума свободолюбивый
город.
Дерево, имя которому ARBOR MUNDI.
Поцелуй меня, мама,
В сплошную висок -
У меня дочка, как ожерелье.
Сквозь Серую слива,
Сквозь Чистый город
Мы идем.
Сквозь пустые мамины глаза,
Через заброшенные глаза другие,
Мы путешествуем вместе, дочка,
Поднимаясь еще выше.
Силой твоих действий
Мы идем
Силой.
Ровная дорога,
верной
Игрой до цели кровной.
Свободными являются действия твои
Под нами сияло солнце.