Тіло він множив ножем.
Кидав частинами тіла.
Вони вкрили світу покров,
Вмираючи й оживаючи знову.
Стала Земля, де була Плоть,
Шалом бив Жар, де були Очі,
Ллє Водою, де була Кров,
Зникаючи і з'являючись знову.
Я, частина розрізаної Богом людини,
Йду через обрій.
Сеї гожої днини краю мрію свою –
Сію рай!
Суміш породжує сім'я
Зі світла й вологи неба.
Настає січень сівби,
Простуючи від ганьби до надії.
Я, частина розрізаної Богом людини,
Йду через обрій.
Сеї гожої днини краю мрію свою –
Сію рай!
Падав місяць на долоні,
Та не з доброї упав волі.
Панував з ночі Неба Орел
В занехаяному полі.
Ще яка може любов
Бути вище ясного суду?!
Легкою ходою
Іде, засіваючи плай.
Сею рідною грою Він
Себе звеселяє, Святий Син.
В вінку з вогню і срібла
Його ім'я.
Земною йде імлою
Воанергес.
Людини має тіло
Його ім'я.
З орлиною головою
Воанергес.
Он умножил тело ножом.
Бросая части тела.
Они покрыли мир прикрытия,
Умирает и снова возрождается.
Стал землей, где была плоть,
Шалом победил жар, где там были глаза,
Залить водой там, где была кровь,
Исчезает и появляется снова.
Я, часть человека, порезанного Богом,
Я прохожу через горизонт.
Это день, когда ты день твоей мечты -
Я сею рай!
Смесь генерируется семьей
От света и влаги неба.
Январский посев приходит,
Переверните от стыда в надежду.
Я, часть человека, порезанного Богом,
Я прохожу через горизонт.
Это день, когда ты день твоей мечты -
Я сею рай!
Луна падала на мою ладонь,
Но он не был хорош.
Преобладал с ночи неба и орла
В тусклом поле.
Что еще может любить
Быть выше ясного суда?!
Легкая походка
Это идет, посев пьесу.
Эта родная игра он
Он счастлив, Святой Сын.
В венке огня и серебра
Его имя.
Земля идет у дымки
Voaerges.
У человека есть тело
Его имя.
С головой орла
Voaerges.
