Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.
Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...
А про людей... Та нехай їм.
Я їх добре знаю.
Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В нас на Україні?
А я знаю. І розкажу
Тобі; й спать не ляжу.
А ти завтра тихесенько
Богові розкажеш.
Vechirnyaya my star,
Come down on the mountain,
Talk quietly
In captivity with you.
Tell us how the mountain
The sun goes down,
As in the Dnieper veselochka
Water borrows.
How wide sokoryna
Dissolved Vita ...
And over the water
Willow pohylylas;
Until the water sent
Green Vita,
And the rock vitah
Unbaptized children.
As the box on the grave
Ghoul sleeps,
And the owl in the woods and strisi
Portends trouble.
As sleep-grass in the valley
Night blooming ...
But of the people ... and let them.
I know them well.
Well know. My star!
My friend only!
And who knows what's going on
We in Ukraine?
I know. And tell
You; do not lie down and sleep.
And you tomorrow quietly
God tell.
